ВЛАДИМИР ВЕЛИКОДНЫЙ: ЖУРНАЛИСТ, БЛОГЕР, ВЕБ-ДИЗАЙНЕР
Первые свои строки я зарифмовал в 10 лет в больнице, куда я попал с аппендицитом. Не помню уже, что меня на это подвигло, но порыв был настолько силен, что я, за неимением карандаша, просто руками вырывал из подвернувшейся под руку газеты буковки и слюной приклеивал их в нужном порядке к бумаге. Увы, сей шедевр для … Читать далее
Так уж получалось, что в моей жизни часто многое решал случай. Вот и здесь, в бытность студентом-второкурсником однажды меня пригласили на «Осенний бал» в ДК Горького. От обычных танцев этот вечер отличался тем, что в одном из перерывов свое мастерство демонстрировали чемпионы города по бальным танцам Виктор и Надежда Давыдовские.Их «самба», «румба», «ча-ча-ча» произвели на меня такое ошеломляющее впечатление, что … Читать далее
ВОЗВРАЩЕНИЕМы тронем в путь в осенний день прозрачный,Хотя конец дороги нам неведом.Тяжелый труд, но стоит ли о мрачном,Когда как приз нам впереди – победа!И то, о чем мечталось год от года,Все станет явью, сбудется, воскреснет.Какое счастье встретиться с природой,С кустом и камнем, с материнской песней.Подумать только: наши люди, села.А завтра нас, проснувшись, город встретит.Искристый воздух … Читать далее
ГитараНачинаетсяплач гитары.Разбиваетсячаша утра.Начинаетсяплач гитары.О, не жди от неёмолчанья,не проси у неёмолчанья!Неустанногитара плачет,как вода по каналам — плачет,как ветра над снегами — плачет,не моли её о молчанье!Так плачет закат о рассвете,так плачет стрела без цели,так песок раскалённый плачето прохладной красе камелий.Так прощается с жизнью птицапод угрозой змеиного жала.О гитара,бедная жертвапяти проворных кинжалов! Перевод М.Цветаевой ЕСЛИ Б … Читать далее
Приговоренные к жизниВ дорогу — живо! Или — в гроб ложись.Да! Выбор небогатый перед нами.Нас обрекли на медленную жизнь —Мы к ней для верности прикованы цепями.А кое-кто поверил второпях —Поверил без оглядки, бестолково.Но разве это жизнь — когда в цепях?Но разве это выбор — если скован?Коварна нам оказанная милость —Как зелье полоумных ворожих:Смерть от своих … Читать далее
По приезду в город Сосновый Бор, где нам предстояло отработать, по меньшей мере, три года, наша небольшая делегация выпускников Сумского строительного техникума первым делом решила увидеть море. Сюда приехали, можно сказать, лучшие, отобранные по конкурсу. Хотя удивительно, что таких не нашлось в ленинградских техникумах. Но, очевидно, причиной была политика партии и правительства, когда из России … Читать далее
Моя душа й по темнім трунку Не хоче слухатись порад, І знову радісно і струнко Біжить під вітер і під град. Щоб, заховавши мудрий досвід У скриньці без ключа і дна, Знов зустрічати сірий розсвіт Вогнем отрути чи вина. Щоб власній вірі непохитній Палить лампаду в чорну ніч І йти крізь січні в теплі квітні, … Читать далее
Ця жінка була унікальною: українкою по духу і за походженням, хоча і народилася під Москвою та спілкувалася довгий час російською. Завжди елегантною, тендітною і трохи ексцентричною. Її очі світилися цікавістю до всього, наївністю і мудрістю водночас. Вона була сама жіночність і незламний борець. Вона причарувала багатьох чоловіків, а віддала своє серце тільки одному. … Читать далее
За вiкнами день холоне, У вiкнах — першi вогнi… Замкни у моїх долонях Ненависть свою i гнiв. Зложи на мої колiна Камiння жорстоких днiв, I срiбло свого полину Менi поклади до нiг. Щоб легке, розкуте серце Спiвало, як вiльний птах, Щоб ти, наймiцнiший, сперся, Спочив на моїх устах. А я поцiлунком теплим, М’яким, мов дитячний … Читать далее
Л.Мосендзові Ти б дивувався: дощ і пізня ніч, А в мене світло і вікно наростіж. І знов думки, і серце у вогні, І гостра туга у невпиннім зрості. Твоє життя — холодний світлий став Без темних вирів і дзвінких прибоїв, І як мені писать тобі листа І бути в нім правдивою собою? Далеко десь горить … Читать далее
Махнуть рукою! Розіллять вино! Хай крикне хтось, хай буде завірюха, — Ах, як я хочу віднайти вікно У сірім мурі одностайних рухів! А в тім вікні нехай замерехтить Чиєсь обличчя – вперте і сміливе, Щоб знов життя – на довго чи на мить – Розколихалось хвилею приливу. Щоб погляд чийсь, мов трунок дорогий, Переплиснувся найсвітлійшим … Читать далее
Топчуть ноги радісно и струнко Сонні трави на вузькій межі. В день такий віддатись поцілункам! В день такий цілим натхненням жить! П’яним сонцем тіло налилося, Тане й гнеться в ньому, мов свіча, — І тримтить схвильоване колосся, Прихилившись до мого плеча. В сотах мозку золотом прозорим Мед думок розтоплених лежить, А душа вклоняєтся просторам І … Читать далее
Сьогодні кожен крок хотів би бути вальсом. Не студить вітер уст – зігрівся коло них. І радісно моїм тонким рухливим пальцям Торкатись інших рук і квітів весняних. Любов – лише тобі. А це її уламки. Це через край вино! В повітря квіт дерев! Це щастя, що росте в тісних обіймах рамки Закрітої душі і рамку … Читать далее
Не зірвуться слова, гартовані, як криця, І у руці перо не зміниться на спис. Бо ми лише жінки. У нас душа криниця, З якої ви п’єте: змагайся і кріпись! І ми їх даємо не у залізнім гимні, У сріблі ніжних слів, у вірі в вашу міць. Бо швидко прийде день і у завісі димній Ви … Читать далее
Це буде так: в осінній день прозорий Перейдемо ми на свої дороги. Тяжке змагання наші душі зоре, Щоб колосились зерна перемоги. І те, що мрією було роками, Все обернеться в дійсність і можливість. Нам буде сонцем кожний кущ і камінь У ці хвилини гострі і щасливі! Подумать тільки: наші села й люди, А завтра прийдемо … Читать далее
І знов з’єднались в одну оману О, дивне танґо, — і сум і пристрасть. Пливу на хвилях твого туману Згубила керму, спалила пристань! І б’ється серце, і гнеться тіло, В твоїм повільнім і п’янім вирі – Блакитне сонце мені світило, А буде чорне, а може й сіре … Чекає прірва на кожнім схилі – Та … Читать далее
Не цвітуть на вікні герані — Сонний символ спокійних буднів. Ми весь час стоїмо на грані Невідомих шляхів майбутніх. І тому, що в своїм полоні Не тримають нас речі й стіни, Ні на день в душі не холоне Молодече бажання чину. Що нам щастя солодких звичок У незмінних обіймах дому,— Може, завтра вже нас відкличе … Читать далее