НА СОРОКОВИНИ В. ІВАЩЕНКА

Частіше дощ і рідше просинь, 
Давно замовкли солов’ї, 
Коронавірусная осінь 
Диктує правила свої. 
Стріляє ворог наудачу, 
Він зачаївся в гущині. 
Просту вирішує задачу: 
Чи далі жить тобі, чи ні. 
Той хрест сльозами вже омито, 
По щирості — не напоказ. 
Коронавіруснеє літо 
Забрало кращого із нас. 
Важка і непоправна втрата, 
Що не приснилось би й вісні, 
Вітчизни вірного солдата, 
Що звав вперед її синів. 
Загоять з часом наші рани, 
Буття не схлине течія. 
Та в небесах людської шани 
Твоє зоріє вже ім’я.