ВЛАДИМИР ВЕЛИКОДНЫЙ: ЖУРНАЛИСТ, БЛОГЕР, ВЕБ-ДИЗАЙНЕР
admin 
Л.Мосендзові Ти б дивувався: дощ і пізня ніч, А в мене світло і вікно наростіж. І знов думки, і серце у вогні, І гостра туга у невпиннім зрості. Твоє життя — холодний світлий став Без темних вирів і дзвінких прибоїв, І як мені писать тобі листа І бути в нім правдивою собою? Далеко десь горить … Читать далее
Махнуть рукою! Розіллять вино! Хай крикне хтось, хай буде завірюха, — Ах, як я хочу віднайти вікно У сірім мурі одностайних рухів! А в тім вікні нехай замерехтить Чиєсь обличчя – вперте і сміливе, Щоб знов життя – на довго чи на мить – Розколихалось хвилею приливу. Щоб погляд чийсь, мов трунок дорогий, Переплиснувся найсвітлійшим … Читать далее
Топчуть ноги радісно и струнко Сонні трави на вузькій межі. В день такий віддатись поцілункам! В день такий цілим натхненням жить! П’яним сонцем тіло налилося, Тане й гнеться в ньому, мов свіча, — І тримтить схвильоване колосся, Прихилившись до мого плеча. В сотах мозку золотом прозорим Мед думок розтоплених лежить, А душа вклоняєтся просторам І … Читать далее
Сьогодні кожен крок хотів би бути вальсом. Не студить вітер уст – зігрівся коло них. І радісно моїм тонким рухливим пальцям Торкатись інших рук і квітів весняних. Любов – лише тобі. А це її уламки. Це через край вино! В повітря квіт дерев! Це щастя, що росте в тісних обіймах рамки Закрітої душі і рамку … Читать далее
Не зірвуться слова, гартовані, як криця, І у руці перо не зміниться на спис. Бо ми лише жінки. У нас душа криниця, З якої ви п’єте: змагайся і кріпись! І ми їх даємо не у залізнім гимні, У сріблі ніжних слів, у вірі в вашу міць. Бо швидко прийде день і у завісі димній Ви … Читать далее
Це буде так: в осінній день прозорий Перейдемо ми на свої дороги. Тяжке змагання наші душі зоре, Щоб колосились зерна перемоги. І те, що мрією було роками, Все обернеться в дійсність і можливість. Нам буде сонцем кожний кущ і камінь У ці хвилини гострі і щасливі! Подумать тільки: наші села й люди, А завтра прийдемо … Читать далее
І знов з’єднались в одну оману О, дивне танґо, — і сум і пристрасть. Пливу на хвилях твого туману Згубила керму, спалила пристань! І б’ється серце, і гнеться тіло, В твоїм повільнім і п’янім вирі – Блакитне сонце мені світило, А буде чорне, а може й сіре … Чекає прірва на кожнім схилі – Та … Читать далее
Моя душа й по темнім трунку Не хоче слухатись порад, І знову радісно і струнко Біжить під вітер і під град. Щоб, заховавши мудрий досвід У скриньці без ключа і дна, Знов зустрічати сірий розсвіт Вогнем отрути чи вина. Щоб власній вірі непохитній Палить лампаду в чорну ніч І йти крізь січні в теплі квітні, … Читать далее
Не цвітуть на вікні герані — Сонний символ спокійних буднів. Ми весь час стоїмо на грані Невідомих шляхів майбутніх. І тому, що в своїм полоні Не тримають нас речі й стіни, Ні на день в душі не холоне Молодече бажання чину. Що нам щастя солодких звичок У незмінних обіймах дому,— Може, завтра вже нас відкличе … Читать далее
Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води… В годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди. Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов’їну. Без неї – ніщо ми, як порох і дим, розвіяний в полі вітрами… Любіть … Читать далее
І все, куди не йду, холодні трави сняться, де дерева шумлять і плачуть за Дінцем, де вулиці п’янить солодкий дух акацій, востаннє за вікном заплакане лице… І сняться все мені далекі темні очі, що в’януть і мовчать в осінній далині… А щоки, як колись, вітри мені лоскочуть, і запах чебрецю несуть вони мені… Ну, як … Читать далее
Навколо радощів так мало… Який у чорта “днів бадьор”, Коли ми крила поламали У леті марному до зор. І гнів, і муку неозору Співаю я в ці дні журби, Коли лакеї йдуть угору Й мовчать раби. Коли розходяться з ділами В розгоні страшному слова. Розбий же голову о камінь, Моя Вкраїно, удова… Як і колись, … Читать далее