МОЕЙ ЛЮБИМОЙ
Невозмутимый, как стена, Упрямо я иду по жизни. Но все ж душа тоской полна, Ну прямо хоть возьми и выжми. И даже женщин и вино Я не на шутку ненавижу. Все потому, что так давно Тебя, любимая, не вижу.
admin
БЫЛОЕ И МУКИ
Тебя в толпе глазами я ищу, А ты в который раз проходишь мимо, Стремительная и неумолима. Но все на свете я тебе прощу, Когда коснется взгляда моего Твой хладный взгляд, рассеянно блуждая. И я стою, от счастья замирая, Не видя и не слыша ничего. Но кто подскажет, кто мне даст совет, Ведь от любви еще … Читать далее
ДАЛЕКОЕ
Я был раздавлен. Она ушла, Мне в ноги бросив мою открытку, Меня ославив на полсела. Вам не желал бы подобной пытки. От тех далеких и до сих пор Мне не понятен ее поступок. Как будто выстрел почти в упор — Нелепо, пошло, бездарно, глупо. Я той печали отдал концы И память стерла мою обиду. Зарубцевались … Читать далее
ДО ЮВІЛЕЮ Т.Б.
Ні, пані, вам не личить ювілей, Ви жінка поза віком, як на мене. Хай ваші вуха змащує єлей І вашої краси цвітуть знамена. Хай гріються в достатку ваші дні, І радість пломеніє в вашій хаті. Хай ваше літо радують пісні, А мрії і високі, і крилаті. Літа, літа, вас менше не стає, Життя веде нас, … Читать далее
ПОСЛАНИЕ ДРУГУ
Мы вместе с тобою состарились, Мой добрый лохматый собрат. Мы принципы всуе не ставили И лишних не ждали наград. Но свой интерес подытожили: Стареть — так достойно стареть. Мы век свой по-честному прожили, Чтоб было о чем не жалеть. Ты смотришь почти круглосуточно Кошачьи красивые сны. И тешусь я участью лучшею, Что мы доживем до … Читать далее
БАБЬЕ ЛЕТО
К нам с небес спустилось бабье лето В оперенье солнечных лучей. И душа, дневным теплом согрета, Остывает в холоде ночей. «Я теперь скупее стал в желаньях», — Так поэт прославленный сказал. Вот и я приму без колебанья Мне судьбой назначенный финал. Все ее приливы и отливы, Где схлестнулись радость и беда, И мои заветные порывы … Читать далее
МИХАЙЛУ ВОЛИКУ
Як воно сталося, друже Михайле, Що закінчився життєвий твій шлях, Так несподівано, так незвичайно Світлі надії розсипались в прах. Доля тобі не давала спокою Тут, серед нас в петербурзькій імлі, Та удостоївсь ти честі такої — Бути похованим в рідній землі. В краї чужім ти Вітчизною марив, Рідну Полтавщину не забував, А, як насунули чорнії … Читать далее
ТАКАЯ ВОТ ИСТОРИЯ
Где-то в конце 80-х в «Ленинградской правде» была опубликована моя статью в целый «подвал». Это было что-то вроде полемики по украинскому вопросу с российским демократом Николаем Травкиным. В статье не было исправлено ни одного слова, только удалены строки из стихотворения Шевченко: «Не смійтеся чужі люде, церков-домовина розвалиться, і з-під неї встане Україна…» Там я рассказал … Читать далее
ЖАРКОЕ ЛЕТО 1973 ГОДА
По приезду в город Сосновый Бор, где нам предстояло отработать, по меньшей мере, три года, наша небольшая делегация выпускников Сумского строительного техникума первым делом решила увидеть море. Сюда приехали, можно сказать, лучшие, отобранные по конкурсу. Хотя удивительно, что таких не нашлось в ленинградских техникумах. Но, очевидно, причиной была политика партии и правительства, когда из России … Читать далее
МОЯ ДУША Й ПО ТЕМНІМ ТРУНКУ
Моя душа й по темнім трунку Не хоче слухатись порад, І знову радісно і струнко Біжить під вітер і під град. Щоб, заховавши мудрий досвід У скриньці без ключа і дна, Знов зустрічати сірий розсвіт Вогнем отрути чи вина. Щоб власній вірі непохитній Палить лампаду в чорну ніч І йти крізь січні в теплі квітні, … Читать далее
ОЛЕНА ТЕЛІГА
Ця жінка була унікальною: українкою по духу і за походженням, хоча і народилася під Москвою та спілкувалася довгий час російською. Завжди елегантною, тендітною і трохи ексцентричною. Її очі світилися цікавістю до всього, наївністю і мудрістю водночас. Вона була сама жіночність і незламний борець. Вона причарувала багатьох чоловіків, а віддала своє серце тільки одному. … Читать далее
ВЕЧIРНЯ ПIСНЯ
За вiкнами день холоне, У вiкнах — першi вогнi… Замкни у моїх долонях Ненависть свою i гнiв. Зложи на мої колiна Камiння жорстоких днiв, I срiбло свого полину Менi поклади до нiг. Щоб легке, розкуте серце Спiвало, як вiльний птах, Щоб ти, наймiцнiший, сперся, Спочив на моїх устах. А я поцiлунком теплим, М’яким, мов дитячний … Читать далее