Як воно сталося, друже Михайле,
Що закінчився життєвий твій шлях,
Так несподівано, так незвичайно
Світлі надії розсипались в прах.
Доля тобі не давала спокою
Тут, серед нас в петербурзькій імлі,
Та удостоївсь ти честі такої —
Бути похованим в рідній землі.
В краї чужім ти Вітчизною марив,
Та і Полтавщину не забував,
А, як насунули чорнії хмари,
Біль України в собі відчував.
Мабуть, і в цьому буває потреба —
Так повернутись в коханий свій край.
Щоб всіма барвами рідного неба
Вічний твій сон боронив небокрай.
Михайло Волик — керівник полтавського земляцтва в Санкт-Петербурзі