ВЛАДИМИР ВЕЛИКОДНЫЙ: ЖУРНАЛИСТ, БЛОГЕР, ВЕБ-ДИЗАЙНЕР
Тебя в толпе глазами я ищу, А ты в который раз проходишь мимо, Стремительная и неумолима. Но все на свете я тебе прощу, Когда коснется взгляда моего Твой хладный взгляд, рассеянно блуждая. И я стою, от счастья замирая, Не видя и не слыша ничего. Но кто подскажет, кто мне даст совет, Ведь от любви еще … Читать далее
Я был раздавлен. Она ушла, Мне в ноги бросив мою открытку, Меня ославив на полсела. Вам не желал бы подобной пытки. От тех далеких и до сих пор Мне не понятен ее поступок. Как будто выстрел почти в упор — Нелепо, пошло, бездарно, глупо. Я той печали отдал концы И память стерла мою обиду. Зарубцевались … Читать далее
Ні, пані, вам не личить ювілей, Ви жінка поза віком, як на мене. Хай ваші вуха змащує єлей І вашої краси цвітуть знамена. Хай гріються в достатку ваші дні, І радість пломеніє в вашій хаті. Хай ваше літо радують пісні, А мрії і високі, і крилаті. Літа, літа, вас менше не стає, Життя веде нас, … Читать далее
Мы вместе с тобою состарились, Мой добрый лохматый собрат. Мы принципы всуе не ставили И лишних не ждали наград. Но свой интерес подытожили: Стареть — так достойно стареть. Мы век свой по-честному прожили, Чтоб было о чем не жалеть. Ты смотришь почти круглосуточно Кошачьи красивые сны. И тешусь я участью лучшею, Что мы доживем до … Читать далее
К нам с небес спустилось бабье лето В оперенье солнечных лучей. И душа, дневным теплом согрета, Остывает в холоде ночей. «Я теперь скупее стал в желаньях», — Так поэт прославленный сказал. Вот и я приму без колебанья Мне судьбой назначенный финал. Все ее приливы и отливы, Где схлестнулись радость и беда, И мои заветные порывы … Читать далее
Як воно сталося, друже Михайле, Що закінчився життєвий твій шлях, Так несподівано, так незвичайно Світлі надії розсипались в прах. Доля тобі не давала спокою Тут, серед нас в петербурзькій імлі, Та удостоївсь ти честі такої — Бути похованим в рідній землі. В краї чужім ти Вітчизною марив, Рідну Полтавщину не забував, А, як насунули чорнії … Читать далее
Где-то в конце 80-х в «Ленинградской правде» была опубликована моя статью в целый «подвал». Это было что-то вроде полемики по украинскому вопросу с российским демократом Николаем Травкиным. В статье не было исправлено ни одного слова, только удалены строки из стихотворения Шевченко: «Не смійтеся чужі люде, церков-домовина розвалиться, і з-під неї встане Україна…» Там я рассказал … Читать далее
По приезду в город Сосновый Бор, где нам предстояло отработать, по меньшей мере, три года, наша небольшая делегация выпускников Сумского строительного техникума первым делом решила увидеть море. Сюда приехали, можно сказать, лучшие, отобранные по конкурсу. Хотя удивительно, что таких не нашлось в ленинградских техникумах. Но, очевидно, причиной была политика партии и правительства, когда из России … Читать далее
Моя душа й по темнім трунку Не хоче слухатись порад, І знову радісно і струнко Біжить під вітер і під град. Щоб, заховавши мудрий досвід У скриньці без ключа і дна, Знов зустрічати сірий розсвіт Вогнем отрути чи вина. Щоб власній вірі непохитній Палить лампаду в чорну ніч І йти крізь січні в теплі квітні, … Читать далее
Ця жінка була унікальною: українкою по духу і за походженням, хоча і народилася під Москвою та спілкувалася довгий час російською. Завжди елегантною, тендітною і трохи ексцентричною. Її очі світилися цікавістю до всього, наївністю і мудрістю водночас. Вона була сама жіночність і незламний борець. Вона причарувала багатьох чоловіків, а віддала своє серце тільки одному. … Читать далее
За вiкнами день холоне, У вiкнах — першi вогнi… Замкни у моїх долонях Ненависть свою i гнiв. Зложи на мої колiна Камiння жорстоких днiв, I срiбло свого полину Менi поклади до нiг. Щоб легке, розкуте серце Спiвало, як вiльний птах, Щоб ти, наймiцнiший, сперся, Спочив на моїх устах. А я поцiлунком теплим, М’яким, мов дитячний … Читать далее
Л.Мосендзові Ти б дивувався: дощ і пізня ніч, А в мене світло і вікно наростіж. І знов думки, і серце у вогні, І гостра туга у невпиннім зрості. Твоє життя — холодний світлий став Без темних вирів і дзвінких прибоїв, І як мені писать тобі листа І бути в нім правдивою собою? Далеко десь горить … Читать далее